Мене не з моєї волі викрадають, без насильства, опиняюся у великому будинку, до мене дуже добре ставиться прислуга.. Але мені все-таки не спокійно, що я тут виявилася не по своїй волі.. Мені як то вдається втекти.. Я вже зі своїм хлопцем (він реальний – разом вже близько 6 років у відносинах, я не замужем) недалеко від будинку його батьків (хоча він живе окремо, і будинок не зовсім поруч від батьківського), я не встигаю нічого йому пояснити, як бачу ту ж машину (чорний джип, великий) в дали, і розумію, що мене розшукують.. Я швиденько йду з дороги, намагаюся сховатися на узбіччі, хоча там вже і не так багато було дерев..

Машина об’їхала мабуть по колу і в лічені секунди вже під’їжджає з іншого боку вулиці, зупиняється, з неї виходить чоловік, з цього моменту я відчуваю що чоловік цей начебто вважає нас одніім цілим і що ми повинні бути разом, але у мене то є хлопець. Мій хлопець заступається за мене, не дає йому в руки, але чоловік був значно вище, міцніше, пам’ятаю удар, в якому постраждав мій хлопець, у нього дуже серйозна травма ока, я заступаюся за нього, і кажу чоловікові: я даю тобі слово, що нікуди від тебе не подінуся, тільки зупинись. Чоловік тут же зупинився, як зараз перед очима бачу травму хлопця, у нього одне око опух і як ніби зараз вилізе.. Ми всі сідаємо в машину, я пропускаю хлопця вперед, веземо його в лікарню.

Я сідаю ззаду.. А там три маленьких дівчинки 5-6 років, дуже доглянуті, з розпущеним красивими в’ющеміся волоссям, я ніби все забуваю, в тому числі хто сидить спереду в цій же машині.. А дівчатка мені кажуть: Ти наша мама. Так? Я прив’язалася до цієї ж секунду не тільки до "своїм" дітям, яким я сказала: так! Але і до цього чоловіка. Ми в лікарні. Я проводжу хлопця до лікаря, обіцяючи чоловікові тут же повернутися, я дуже переживаю через травми, заходимо до лікаря, наклали 2 шва, і сказали що все із зором згодом у нього налагодиться.. Я не бажаючи йду.. Стою на сходовому майданчику, мій хлопець як то засмучено біжить на верх, я встигаю його схопити за ногу (нижче коліна).. Але він йде.. Смутно далі пам’ятаю сон. Але у мене було відчуття швидше жалості до хлопця, а не засмучення що залишилася ні з ним.. Я повертаюся до машини.. прокинулася.

спасибі за допомогу!

Не пам’ятаю обличчя чоловіка, але явно був старший за мене на 7-10років, темненький, високий, ставний, великої статури, в житті знайомих таких навіть немає. Про інших мужиків навіть не мачтаю) що ж цей сон може означати?