За ніч у мене було кілька снів, але останні були досить яскравими і запам’ятовуються. Два моїх останніх сну. Вони нібито з’єднувалися. У передостанньому було дуже багато столів, за ними сідали люди. Я сіла поряд з якоюсь жінкою. Світленький, коротковолосого. Вона почала верещати, щоб я посунулася, тому що я її затискала і тут є ще місця. Я відселити. За столом була моя мати. Ззаду неподалік стояла її краща подруга. Вони жартували, розмовляли. А мені ні з ким було поговорити, і я відселити. І раптом я стала метеликом – маячня, але я бачила себе з боку. Маленька жовта метелик. Потім сон закінчився і я потрапила в інший, останній сон. Там я була вже людиною. Це була дача. Було сонячно. Я, мама, Ася (подруга матері) і хтось ще (з родини) були. а також він. Людина, актор, який грав мисливця в серіалі "вовченя", якого звали Кріс Ардженто. Судячи з поведінки, це був не актор, а як раз мисливець. Він дивився на мене дивно, пронизливо. Хоча потім відвів погляд. ми всією "сім’єю" сфотографувалися. Поки все відволікалися на балаканину, я відійшла в маленький будинок (це для нас кухня) і шукала щось. Що конкретно – не пам’ятаю. Але я побачила метеликів. Прикріплених до чогось. Витягнувши одну (вона сиділа у мене на пальці) я придивилася. Вона була дуже схожа на мою "трансформацію" з попереднього сну. Я була цьому порада і побігла порадувати інших (я не усвідомлювала, що це сон), але вони особливо не звертали на мене увагу, і я потопала в великий будинок (там у нас спальні і т. Д. ) – там був Кріс.

Він побачив мене з метеликом і почав кричати "Навіщо ти їх сюди привела?! ", а я здивовано дивилася на нього, потім перевела погляд на метелика, і та різко почала "трансформуватися", з однієї вилетіло близько 10 штук. Я закричала і спробувала скинути їх з руки. Вийшло, але вони летіли в обличчя. Кріс і я відбивалися від метеликів. І кілька останніх метеликів, що летять на другий поверх і з дому, я проводжала прищуленим поглядом. Потім Кріс раптом розбушувався і кинув мене на диван, кричачи "Навіщо ти це зробила. ". Він махав руками і раптом зупинився, придивившись до своїх пальцях – з них виростали лапки метелики!

Я теж за цим спостерігала і дуже злякалася. Кріс повернувся до мене і я мало не зомліла (ну звичайно, упаду уві сні в непритомність, ахах) – у нього були очі метелики! Він схопив мене за плечі і запитав "Що з моїм очима. ", але я їх спробувала закрити (точніше натиснула на очі) і звільнившись на секунду від його рук, кинулася з дому. Але поряд з будинком нікого не було, і в маленькому будинку теж.

при побіжному "огляді", я мало не навернулася, тому що мене мало не схопив цей мутант. І вибігши з городу і дачі, вискочивши на вулицю я понеслася геть (разом зі мною звичайно ж "недоКріс"), Кричачи "Ребятааа! З Крісом щось не так! "