Дурний по суті сон і якби він вперто не снився всю ніч не зважаючи на часто пробудження – навіть не запам’ятав.

Наснилося, що я був власником магазину з гаражем і він якимось дивом стояв в центрі міста. В один день я підходжу до цього магазину, а замість його навколо розкидані раскуроченние морські контейнери.

Пошуки винний привели мене до якоїсь садиби де жило багато людей (спочатку навіть подумав, що цигани) це були начебто Румунії. Я затримався там на довше чим розраховував і побачив юну дівчину азіатської національності в червоному східному плаття і розпущеним довгим хвилястим волоссям.

Мені повідомив їх "староста", що це дівчина і його син люблять одне одного і хочуть одружитися, а її рідні проти цього і прийдуть її забрати, а значить потрібно боротися.

– а далі як у фільмах про Джекі Чана.

Коли вони прийшли в руках був спис на кшталт піки і я бився з ними як мене колись вчили на кун-фу при цьому нікого намагаючись не вбити і не покалічити. В кінці зі мною вийшла на бій її сестра з китайським мечем ДАО від неї мені дісталося, але я все одно тримався гідно. Це все зупинив її крик під час бійки, що вони прийшли врятувати сестру так як її утримують силою, а любить вона іншого.

В результаті ми вирушили до неї на батьківщину. Я помітив що між нами з’явилася симпатія але сильних почуттів поки не було, але все ж ми завели ставлення.

Її село перебувала на зеленних пагорбах, а у їх підніжжя перебували рисові поля. Її сім’я прийняла мене не однозначно. Я не вписувався в їх традиції та звичаї я був чужинцем.

Через деякий час я залишив це життя і відправився додому. І тут будинки я ніби знову опинився в коледжі і моє ставлення до коледжу було іншим. Я ходив по коридорах зовсім раслабленним і щось мені нагадало про неї і тоді вже зрозумів, що її втратив.

Я почав шукати її в коледжі потім в якомусь офісі великої компанії куди воно ніби як відсилала свої роботи. І так по фрагментах слідуючи за нею – пошуки привели мене на окупований Донецьк. Мені довелося зупинитися у місцевих – звичайна сім’я яка її зустрічала.

Ставлячи питання жінці в будинку я почув постріли і вибухи. Попередив, що до вікон підходить не можна і що краще було б спуститися в підвал, але мене заспокоїв її син який зайшов з вулиці і ми підійшли до вікна. На вулиці стояв густий туман і хтось в низу ходив з великими петардами (на вигляд як димовухи) і закидав їх в під’їзди і потім журналісти робили фотознімки як з під’їздів видно спалахи вибухів.

Пізніше я побачив в руках у хлопця автомат який не був почищений і я запропонував йому допомогу, а насправді обстановка загострилася настільки, що маючи в руках автомат я б відчував себе в безпеці.

Правда патрон застряг в патроннику і толку від цієї зброї було мало і наполегливо почав його розбирати.

Обвернувшісь я побачив на кріслі главу сім’ї, який дивився місцеве ЗМІ де несли повну нісенітницю. Не довго думаючи я запитав про ту ж дівчині – чи знають вони її і мені дали відповідь.

Вона шукала мене також саме тому як коли я поїхав вона була вагітна і нічого мені про це не сказала так як я хотів повернутися в свій світ. На питання де мені її шукати я почув, що мені потрібно повернутися туди від куди я почав.

Далі я йшов по полю і вже починало темніти я побачив що мені на зустріч йшли двоє – дівчина і високий хлопець і єдине слово яке я запам’ятав було "Тіорі".