Я роблю дві кави і все схоже в тумані ніби спогад. Проходжу від кухні по сходах в спальню до дівчини ми ніби як разом. Вона радіє кави з ранку і ми жартуємо і дуріє – ми щасливі. Підійшовши до вікна і подивившись в нього я бачу як змінилася пора року в одну мить, обернувшись назад мене порожня кімната з самотньою ліжком.

Спускаючись по тій же сходах в низ я побачив її батьків або дідуся з бабусею. Які збирали речі і вивозили частину меблів. Я так розумію величезний особняк вони продали або не хотіли там жити. У коло метушилися купа робочих, до мене підійшла мати дівчини якої поруч не було і промовила, що картини дівчина вона хотіла б віддати мені.

Я зробив два кави і відправився в ту ж кімнату по сходах ще раз зазирнувши в неї і став біля перил спостерігати за робочими, що метушилися як мурахи зі своїми думками, життями, мріями і проблемами.

Неначе подорожуючи по спогадах я намагався згадати уві сні нашу історію, хто це дівчина і як я опинився в цьому не знайомому будинку в якому почувався як вдома.

Я виявився дитиною і часто бачив себе від третьої особи і від першої особи як ніби дивився фільм про своє життя якої не було в цій реальності.

Ми були дітьми і каталися на велосипедах вічно потрапляли в якісь історії.

До нас приїхала нова дівчинка з довгим волоссям і гарною посмішкою і між нами відразу з’явилася симпатія, ми всім натовпом відправилися кататися.

Я наче дорослим опинявся в цих місцях ніби мені потрібно було їх відвідати і згадати всі ці моменти як ніби я їх забув.

Я побачив дерево з високою травою стоять біля поля де я познайомився з цією дівчинкою, де ми потім вперше цілувалися і там же проводили свої щасливі дні – побачив навіть кільце. Потім дерев’яний міст в лісі над річкою подібної як в гірській місцевості. Я знову був дорослим і тримався за мокрий поручень, покритий зеленим мохом, "навіть уві сні відчув прохолоду і свіжість".

Сон мене перекидає з дому і спогадів в бар не далеко від будинку в якому я був спочатку. Я сиджу на одному і тому ж місці кожен раз коли потрапляю в цей бар я як став старшим чим був коли з дому вивозили меблі і повернув в це місце, щоб згадати або зрозуміти щось. Будинок я викупив. Я замовляю стакан з віскі і сиджу про щось згадую, коли біля мене сідає НЕ знайомий і замовляє те ж саме. Через якийсь час зав’язується розмова які веде до нових спогадів.

Сон перекидає мене в нові враження (які насправді тільки уві сні).

Я багато переїжджаю з місця на місце, потім з початку на кого-то працюю, потім відкриваю свою компанію і купую галерею після чого дістаю з зберігання картини які намальовані дорогим мені людиною якого немає поруч.

Картини щось нагадали мені і викликають більше питань і таємниць чим просто радують око. Одна з картин падає і розколюється, а між полотном і фанерою лежить стара касета. Я у бачив її і тут же захотів подивитися. На касеті та сама дівчина, ніби як ми одружилися і ці ролики з нашого життя. Саме вони змусили мене повернуться в той будинок і згадати про все.

Далі сон трохи обірвався, але я опинився у великому місті на Балканах якогось готелю в низу були річки і місто заповнені учасниками мітингу і шумом. Мене це сильно засмучувало і начебто емоційно вибухнув і все навколо в низу зникли на тому ж балконі був той незнайомець з бару тільки молодше. Він посміхався і говорив "бачиш ти можеш змусити зникнути і забути кого завгодно". Зниклі люди стерті або були між вимірами.

Я бачу ту сцену з бару де я замовляв віскі і до мене підсів незнайомець. Тільки з тією різницею, що мене там немає я ніби з боку спостерігаю. Як підходить незнайомець і просить поступитися йому саме те місце де я постійно сидів у якогось місцевого. Бармен запитує його чому його не влаштовує будь-яке інше місце коли бар порожній. його слова "Це місце було улюбленим для дорогу мені людину – моєї сестри яка зникла" його бармен тут уточнює про прізвища і після чого відвідувач поступається місцем за стійкою. А той відпивши ковток віскі дістає дитяче фото де всі наші друзі я на фото поруч з цією дівчинкою, поруч з нею її брат і ще пару чоловік який в цій історії мало важливі. Підійшовши ближче до цього хлопця який втупився в фотографію я чую "Я ж тобі казав ти можеш змусити зникнути і забути кого завгодно" і в ту ж хвилину за руку мене бере та сама дівчина первернувшісь до неї я бачу з боку бар але без неї і мене.