Сниться мені сон з розряду класичних фільмів жахів. Про ляльок-вбивць.

Починається сон з того, що я маю особливі почуття до брата, здається до двоюрідного. За нами стежить ще один наш брат. Він слід за нами на платформу, звідки перший брат їде кудись на поїзді.

Звідкись в будинку з’являються дві ляльки. Будинок хороший, великий, в 2 або 3 поверхи, з горищем і підвалом, на стінах красиві рожеві шпалери з квітами, в будинку хороші меблі з темного дерева, на столах білі скатертини з мереживами по краях, в вітальні на кавовому столику стоїть букет. Все дуже красиво і чудово в будинку, тут начебто все завжди добре і завжди раді гостям. У будинку живе моя велика родина, але нікого не видно.

У однієї ляльки довге світле волосся, в іншої темні і короткі – каре. Обидві одягнені в щось на зразок шкільної синьої форми з матросках. Часом ці ляльки перетворюються в 10-річних дівчаток. Коли я волочу ту, що з темним волоссям по полю, я помічаю, що у неї жовті очі. Як у мене. І там, уві сні, і в житті.

Вони роблять якісь вбивства, головна з них та, що з короткими темним волоссям. Вони співають якусь пісеньку про себе, кілька разів, в різний час. У пісеньці співається про те, що їх не можна перемогти.

Від них виходить загроза і я вирішую їх знищити. Начебто в будинку хтось є ще з родичів і я їх виганяю геть. Я заходжу в спальню з якоюсь кочергою. Ляльки сидять по ліжком і їх не видно, і краще під ліжко не заглядати. Якимось чином мені вдається вдарити темноволосу по голові і тим сами відокремити голову від тулуба, я кидаю її на чорний поліетилен і починаю дробити цієї кочергою і тиснути ногами. Звідти випливає на підлогу густа, липка, темна кров, мене вона не зачіпає, але все одно неприємно, і я прошу принести швидше ганчірку.

Тут я розумію, що та розчавлена ​​голова зовсім не тієї ляльки, а інший – ляльки-дочки зі світлими кучериками, знаєте такі, які закривають очі, якщо їх покласти?

Зі спальні, де під ліжком сидять ці двоє знову лунає їх пісенька, але я відчуваю, що вони йдуть в стіни, а звідти кудись ще, і ніколи сюди вони більше не повернуться.