Заходжу через парадний вхід в сучасну будівлю. Заходжу з інтересом і деякою надією, що там знайду потрібне мені і йду прямо до ліфта. Натискаю кнопку виклику – ліфт зайнятий. Не особливо чекаючи йду в сторону до іншого ліфта – знову не те. За поворотом далі по коридору ще ліфти, деякі не працюють, у інших чергу. У будівлі досить багато розгалужень і паралельних коридорів. Деякі ділянки безлюдні, а де-не-де сидять відвідувачі і чекають прибуття потрібних їм ліфтів як поїздів на вокзалі. Біля одного з ліфтів якась жінка прилягла на лавці.

При цьому блукання по 1-му поверху будівлі, я зберігаю загальну орієнтацію в просторі (пам’ятаю напрямок звідки увійшов). Ніяких особливо тривожних відчуттів. Просто йду далі і шукаю робочий і вільний ліфт.

Ось з одного ліфта виходять люди, а я заходжу і оглядають в пошуках пульта. Ліфт досить просторий. Знаходжу пульт в дещо незвичному місці: на стінці з боку дверей (купе) зліва і досить високо, але рукою я спокійно дотягують, щоб натиснути будь-яку кнопку. При цьому, ліфт вже закритий і кудись в сторону рухається, здається. Однак на пульті кнопок замало зовсім, всього не більше п’яти, і цифри не по порядку, а тільки деякі, мені треба кудись вище, поверх на 7-й або вище.

Роздумуючи що натиснути, я розумію, що потрібної мені кнопки на пульті немає. Разом з цим здогадуюся, що в різних ліфтах можуть бути різні можливості вибору призначення. Усвідомивши, що цим ліфт не доїду куди мені треба, натискаю кнопку для повернення назад і виходжу в двері, що відкрилися, а хтось заходить в звільнився ліфт. Я йду далі по коридорах, дивлюся на індикацію, але нічого потрібного мені не бачу. Все або не працює, або зайнято і незрозуміло коли прибуде і звільниться.

За час блукання по будівлі-лабіринту розумію, що там пара-трійка паралельних основних коридорів, між ними перемички. У лівій стороні щодо центрального входу, там де порожньо і нікого немає, якісь бічні відгалуження з непрацюючими ліфтами – я туди не заглиблювався. Повертаю в крайній правий поздовжній коридор, де досить народу сидить на кріслах в очікуванні. У правій бічній стіні будівлі виявляється вільний вихід назовні, дверей на ньому непомітно. Пройшовся ще уздовж коридору – біля працюючих ліфтів черзі. Хтось задрімав – мені ж чекати не хочеться. Повертаюся до цього бокового виходу і виходжу з будівлі на вулицю.

Зліва від бокового проходу в правій стіні, а щодо парадного входу неподалік далекого правого кута будівлі-лабіринту видніється приосадкувате куполообразное будова. Це – цирк! Його задній двір примикає своєю огорожею до будівлі лабіринту, і за огорожею стоїть пара тварин на свіжому повітрі. Толком неясно що за звірі, може слони, а може верблюди або ослики – стоять до мене задом, і я бачу тільки їх задні ноги і хвости з пензликами.

Стою на акуратною доріжці біля виходу з лабіринту, відводжу погляд від огорожі цирку зліва – попереду якась дорожня техніка благоустроює дорогу майбутню або парковку.

Відійшовши від виходу я обертаюся і оглядає будинок, який покинув. Виявляється воно всього лише 3-5 поверхів, не більше! Будівля зі скла і бетону в сучасному стилі, не хмарочос, але площею з торговий центр – широке, але не високе. Тепер мені ясно, що там і не могло бути ліфта на потрібний мені поверх вище! Коли входив, то на висоту будівлі і не звернув ніякої уваги – перед очима був тільки центральний вхід. Ну і добре.

Спокійно повертаюся і йду по доріжці вздовж будівлі в сторону центрального входу, мабуть на ту вулицю з якої увійшов в будівлю.

Сон кольоровий з нормальною реальною колірною насиченістю, абсолютно реалістичний і спокійний, буденна обстановка.

Особисто я собі відразу знайшов йому пояснення цілком відповідне деяким життєвим обставинам. Однак, хочеться від шановних експертів дізнатися можливі нюанси тлумачення.